rus ukr eng
Новини

Новини

Заходи

Архів

календар подій

Росія вдосконалює навички грубої сили

23.09.2013

«Право дає силу, але не навпаки», - заявив президент Обама під час свого виступу у Рожевому саду кілька тижнів тому. Нам всім добре відомо, що він мав на увазі: в епоху м'якої сили великі держави можуть знайти друзів не за допомогою грубої сили, але за допомогою своїх книг і фільмів, розвинених економік, технологічних інновацій і, в першу чергу, своїх привабливих і надихаючих національних ідеалів.

Можливо, так і є, принаймні в ряді випадків. Однак у тих, хто вважає використання м'якої сили проблематичним, у розпорядженні залишається груба сила. На тому тижні, коли американський президент виголосив свою промову у Рожевому саду, події на іншому кінці світу ще раз довели, що сила, безсумнівно, може давати право.

Поки увага світової громадськості зосередилося на російсько-американських дипломатичних переговорах з сирійського питання, у себе на батьківщині президент Володимир Путін здійснив набагато менш помітний, але в перспективі досить значущий дипломатичний переворот. Після трьох років інтенсивних переговорів Вірменія, найближчий сусід Росії, яка вже готувалася підписати угоду про асоціацію - в тому числі всеохоплюючий торговий договір - з Євросоюзом. Але 3 вересня - у самий розпал сирійської кризи - уряд Вірменії несподівано заявив, що він відмовляється від участі у цьому проекті. Замість того щоб приєднатися до найбільшої в світі зони вільної торгівлі та найрозвиненіших демократій, Вірменія прийняла рішення залишитися з Росією, Білоруссю і Казахстаном і вступити до Євразійського митного союзу.

Ніхто навіть не намагається робити вигляд, що Росія схилила Вірменію на свій бік за допомогою м'якої сили. Президент Серж Саркісян заявив, що Вірменія залежить від Росії у питанні забезпечення безпеки і що у Росії живе численна вірменська діаспора. Це звучить досить дивно: більшість альянсів, спрямованих на забезпечення безпеки, включаючи НАТО, не вимагають від своїх членів вступу до митного союзу, а присутність іммігрантів в одній країні зазвичай не впливає на торгівельну політику в іншій. Однак за останні кілька тижнів Росія змусила Вірменію сильно похвилюватися у зв'язку з її дипломатичними заграваннями з Азербайджаном, головним ворогом Вірменії, а також антиіммігрантськими висловлюваннями російських чиновників. Вірмени зрозуміли натяк: якщо вони підпишуть торговий договір з Європою, Росія може почати продавати ще більше зброї їх противнику і висилати вірмен, що проживають на її території.

Безсумнівно, вірмени пильно спостерігали за діями Росії у відносинах з сусідніми країнами, в яких простежується певна тенденція. 11 вересня Росія заборонила імпорт молдавських вин під приводом того, що вони становлять небезпеку для здоров'я. Така ж доля спіткала український шоколад. Крім того у випадку з Україною Росія досі вдається до тактики використання поставок газу в якості інструменту політичного впливу. По суті, Росія ясно дала зрозуміти українцям, що, якщо вони припинять переговори з Євросоюзом і вступлять до Євразійського митного союзу, ціна на природний газ, який вони імпортують з Росії, зменшиться більш ніж у два рази.

Це дуже вигідна пропозиція, настільки вигідна, що мені здається досить дивним те, що українці його досі її не прийняли. Однак Україна ще розмірковує. Навіть ті українські політики, які вкрай прихильно ставляться до Росії, розуміють, що це рішення не є короткостроковим фінансовим рішенням, а це - довгостроковий цивілізаційний вибір між відносно відкритими ринками і прозорою політикою Європи і тісним простором колишнього Радянського Союзу. Один опозиційний вірменський політик пояснив наслідки рішення своєї країни відкинути пропозиції Європи на користь Росії наступним чином: «Вірменія, яка віддала перевагу  Митному союзу, а не угодам з ЄС, залишиться країною олігархів і монополій на зразок Росії».

Тим не менше, Росія хоче, щоб її сусіди зробили цей вибір. Безсумнівно, Росія повинна бути зацікавлена у тому, щоб ділити кордони з державами, що мають великі міжнародні зв'язки, більш швидке економічне зростання, доступ до західних ринків і, таким чином, більш забезпечених споживачів, які можуть купувати російські товари. Безсумнівно, Росія повинна бути зацікавлена у тому, щоб у довгостроковій перспективі теж отримати доступ до західних ринків. Немає жодних причин вважати, що в тому випадку, якщо Європа укладе угоди про асоціацію з Вірменією, Україною та Молдовою, вона не захоче зрештою укласти подібний договір і з Росією.

Роз’яснення ситуації, що склалася цілком очевидне і досить сумне: російська правляча еліта на чолі з Путіним не хоче діяти в інтересах Росії. Російська еліта керується виключно власними інтересами. Наразі вона переконана у тому, що економічний націоналізм і мова неоімперіалізму допоможе їм заручитися підтримкою суспільства і принесе їм прибуток. Цікаво, скільки ще прості росіяни будуть з цим миритися.

Оригінал публікації: The Washington Post

Переклад українською: Фонд якісної політики



Енн Епплбаум